Нотатки серця

  В нашій уяві суперагенти, це надзвичайно спритні, винахідливі і сильні люди, які переживають карколомні пригоди і часто стають героями фільмів і книг. Можливо в дитинстві хтось з нас уявляв себе таким непереможним героєм, який приходить на допомогу і рятує світ. Втім, мало хто повірить, що стати суперагентом можна не лише в уяві, і для цього не потрібно зв’язуватися з спецслужбами.

  Останнім часом в нашому житті все частіше можна почути слово fake. Фейкові новини, фейкові обличчя… Здається підробки скрізь. В крамницях, в ідеях, в стосунках, в душах людей. Звичайно і в мистецтві не обходиться без підробок. Чи може бути підробка добром? Про це говорили на блог-кафе з художником Андрієм Цоєм на його виставці “Fake people”.

  Так склалося, що я кілька років не читала книги для юнацтва, хоча й досі люблю серед іншого казки і таємничі пригоди. Мій син виріс, і такі книги майже зникли з мого життя. Але нещодавно мені до рук потрапили перші два томи з тетралогії Філіпа Пулмана “Таємниця Саллі Локгард” видавництва Небо. Враженнями про них варто поділитися з вами.В

  Проминули літні дні, залишив на згадку лише позолоту на шкірі, що потрохи розчиняється й тане. Настала осінь з меланхолічними дощами, такими сприятливими для сидіння в кріслі з теплою чашкою і теплою книгою. Пропоную вам одну таку, теплу книгу. Навіть назва її квіткова, як згадка про літо. Це роман молодої української письменниці Ольги Лілік “Квіти цикорію”.

  В Україні і досі гостро стоїть питання проблем людей з інвалідністю. І люди з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень не є винятком. Завдяки різноманітним програмам та ініціативам діти до 18 років переважно отримують можливість розвитку та навчання, а що відбувається після набуття людиною з інвалідністю повноліття?

  В серці спекотного Києва серед затінку задвірків старих будівель, як краплина роси в павутинні, розташована галерея “ Білий Світ”. Ціми днями саме тут триває персональна виставка робіт Романа Романишина, яка має назву “3D”.

  З 22 по 26 травня в Києві проходив «Книжковий арсенал». В його межах, та і поза ними, відбулося багато презентацій і виставок, на яких було представлено багато цікавих книг і авторів. Хочеться окремо розповісти про книгу для дітей з важкими порушеннями зору «Лелечині ключі».

Часто можна почути нарікання на занедбаність і відсутність розвитку в  українській культури. Що ж, можна визнати  наша культура таки занедбана. І справа не лише в відсутності належного зацікавлення з боку державних органів. Дуже часто самі поборники розвитку зупиняють, знищують нові можливості нанівець.

  11 квітня в Києві був похмурий, дощовий  день. Біля станції метро Дружби народів стояв синьо-жовтий автобус. До автобусу підходили люди групками і поодинці,  перемовляючись та усміхаючись один одному  займали місця в середині. Передостання  сіла в цей автобус і я. Мені було не відомо, що на мене чекає попереду. Ми їхали в Кип'ячку на тренінг з арт-терапії.

В майбутньому, коли шановний читач відчує що його зачіпають мої думки, може виникнути запитання: " А що ж це за жіночка  там пише? Хто вона взагалі така?" То забігаючи на перед, для уникнення будь-яких непорозумінь, дозвольте я  представлюся.

  За останні п'ять років у багатьох українців відбулися  стрімкі зміни в житті. Моє життя, наприклад, зазнало разючих змін. Змінилися пріоритети, цілі і навіть розклад дня. Були переосмислені  звичні речі, сенс життя і мотивації.  Мені пощастило, я зустріла дивовижних людей, які допомогли мені в цей складний період не втратити силу духу, не зануритися у відчай. Я дуже вдячна їм. І хоч інколи здається що слова безсилі і марні, але я переконалася що говорити важливо. Головне щоб слова йшли від серця і тоді можливо вони зможуть щось змінити, допомогти, підтримати.   Тому, коли я дізналася про проект " Голос жінки має силу  2019", який спрямовано на відновлення миру та діалогу для внутрішньо переміщених жінок, вирішила  долучитися, хоча я зовсім не блогер і навіть ніколи не уявляла, що можу бути. Обіцяю вам писати щиро і відверто, про все що зачіпає мене і шукати позитивні  сторони в навколишньому. Також запрошую вас до діалогу.    Незабаром буду навчатися в Школі -трен