Квіти цикорію

  Проминули літні дні, залишив на згадку лише позолоту на шкірі, що потрохи розчиняється й тане. Настала осінь з меланхолічними дощами, такими сприятливими для сидіння в кріслі з теплою чашкою і теплою книгою. Пропоную вам одну таку, теплу книгу. Навіть назва її квіткова, як згадка про літо. Це роман молодої української письменниці Ольги Лілік “Квіти цикорію”.

  Не подумайте, що книга, як може здатися з назви, легка і поверхнева. Якщо ви пригадаєте, а я впевнена кожен з вас хоч раз та й бачив, таку поширену в степах України квітку - цикорій, то зрозумієте що авторка не даремно обрала її образ для своєї книги. Цикорій має глибоке коріння, міцне стебло і ніжні, прості квіти. Щоб зрозуміти його красу до нього потрібно придивитися, що рідко роблять. Це ж “звичайна придорожня трава”. Так само, на думку Ольги Лілік, і варто придивитися до життя, до простих речей, що знайомі з дитинства, щоб побачити їхню красу.

  В книзі ви зустрінете цілком реальних персонажів, знайомих вам з вашого життя. Вони можливо носять інші імена і живуть в іншому населеному пункті, але ви точно зустрічали їх. Або навіть один з них - ви. Гортаючи сторінки книги, ви маєте нагоду подивитися на них свіжим поглядом і можливо зробити важливі висновки. Побачити знайомі ситуації в іншому світлі. Ні, авторка не нав'язує вам свою думку. Ви побачите все самі. Й добре, й зле. 

  Мені особисто книга сподобалася. Вона зачіпає емоційно і спонукає до роздумів. А основна ідея твору, на мій погляд, як би банально це не звучало - любов. Любов до звичних речей. Своєї землі, її людей. Що саме з цією любов'ю до них і варто жити. Цінувати і берегти, поки вони не зникли. І робити прості чи складні, але від того не менш важливі, речі. 

  Я не буду розповідати вам про що книга Ольги Лілік. А раджу вам знайти її,  і з чашкою теплого напою, можливо  з цикорієм, зручненько вмоститися в кріслі й прочитати “Квіти цикорію”.